Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко

100.00

Категорія:

Опис

Наукове видання «Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко», автор: Дмитро Степовик, видавництво імені Олени Теліги, рік видання: 2013, м. Київ.

Висунуто Відділенням літератури, мови та мистецтвознавства Національної академії наук України.

 

Книга Дмитра Степовика «Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко»

 

Готуючись до ювілею 200-річчя від дня народження Шевченка, відомий учений Дмитро Степовик написав книгу про Шевченка як безмежно віруючого в Бога; про нього, що своїм життям, духовним устремлінням і, звичайно, творчістю, наслідував учення Господа нашого Ісуса Христа. Це дуже рідкісна тема в морі шевченкознавства, майже не опрацьована, зокрема в Україні. Тож Дмитро Власович, мистецтвознавець, філософ і богослов за фахом, написав новаторську й надзвичайно цікаву книгу про людину, яка давно стала символом України.

Видання складається з дев’яти розділів: «Віра Шевченка: Деякі контроверсії», «Свідчення Шевченкової віри в Бога», «Шевченко і московське православ’я», «Прослава Бога у Шевченковім «Кобзарі», «Блаженний чоловік», «Молитв из неволі», «Пресвітлий рай», «Святі пророки», «Милостивий батько – і блудний син».

Книга проілюстрована рисунками відомого українського мистця-графіка Василя Касіяна, а також Андрія Дем’янчука, Володимира Слєпченка, Олени Журавель та інших мистців. Використана також як заставки до розділів серія гравюр Миколи Стратілата «Свята Земля» (2000). У науковому виданні репродукуються і твори Тараса Шевченка на релігійну, духовну тематику.

У передмові «Один переслідуваний християнин імперії» автор книги побіжно торкається теми: Шевченко і Святе Писання, яку глибше і ширше розкриває у своєму фундаментальному науковому дослідженні: «Мабуть, не помилюся, якщо напишу тут, що з-поміж українських письменників XIX століття Шевченко найкраще знав тексти Священного Писання ‑ Біблії, ‑ і вже напевне може бути поставлений на перше місце щодо втілення біблійної ‑ і назагал релігійної, церковної ‑ тематики у своїй літературній та мистецькій творчості. Михайло Драгоманов мав рацію, коли у своїй статті про Шевченка назвав його «біблійцем від дитинства до самої смерті» (в статті «Тарас Шевченко», опублікованої у збірнику «Громада» 1879 року). Навіть Іван Нечуй-Левицький, який отримав вищу духовну православну освіту (закінчив Київську Духовну академію), значно менше «біблійний» і «церковний» у своїй творчості, ніж Шевченко, який жодних духовних семінарій і академій не відвідував. Як і деякі святі Ранньої Церкви Христової, що не мали духовної (а то й ніякої іншої) освіти, але були згори покликані до висот духовності), ‑ так і Шевченко з його «подражаніями» Біблії в численних творах, ‑ він покликаний Богом. Адже його любов до Божественного Одкровення була цілком природною, виключаючи найменші кар’єристичні чи матеріяльні міркування».